З позиції сили: хто такий аб’юзер

Слово «аб’юз» — один із свіжих англіцизмів, що визначає зловживання на шкоду іншим, а точніше, зневажливу поведінку стосовно будь-кого. Несправедливість ситуації розкривається в тому, що аб’юзер свідомо сильніший — фізично, матеріально, за посадою чи з причини домінуючого характеру.

ХТО ТАКИЙ АБ’ЮЗЕР І ЯК ЙОГО РОЗПІЗНАТИ

Аб’юз можливий у відносинах різного роду: між чоловіком та дружиною, босом та підлеглим, батьком та дитиною. Мати-аб’юзер – явище нерідке, і, як передбачуваних наслідків, безапеляційно владні манери батька можуть вплинути на розвиток подібних нахилів у дитини.

Застосування фізичної сили до слабкого шокує очевидним насильством, тоді як моральний вплив розпізнається складніше. Емоційний аб’юз передбачає систематичність, розтягнуту в часі: жертва аб’юзера зазнає маніпуляції та образи, поки не усвідомлює, що настав час припинити низку принижень і звернутися за допомогою. При цьому, як каже психолог, фахівець з роботи з травмами Ірина Ткачова, «зневажливі взаємини повільно та підступно підривають самооцінку, а позбутися наслідків дуже непросто».

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВІДНОСИНИ АБ’ЮЗИВНІ

Вікіпедія визначає аб’юзивні відносини як «відносини, в яких партнер порушує особисті межі іншої людини, принижує, допускає жорстокість у спілкуванні та діях з метою придушення волі жертви». Виступати як аб’юзер здатні і чоловік, і жінка, щоправда, чоловіки частіше застосовують фізичне і сексуальне насильство, а жінки – аб’юз психологічного спрямування.

Щоб застерегти потенційних жертв аб’юзу від лиха, психологи виявили кілька ознак аб’юзивних відносин. Якщо ви помічаєте подібне у вашому житті, вживайте захисних заходів, а ще краще — позбавтеся такого контакту.

• Ревнощі: аб’юзер схильний патологічно не довіряти об’єкту своїх зловживань, контролює її/його дзвінки, листування і виходить із себе при згадці іншої людини.
• Необ’єктивна критика: аб’юзер перебуває в нереалістичних очікуваннях, що партнер/підлеглий/дитина задовольнить його уявлення про ідеал і завжди готовий висловлювати своє «фі» по відношенню до всього, включаючи манеру одягатися, вести бесіду та вибирати компанію.
• Безпідставні звинувачення: аб’юзер притягує близьких до відповідальності за особисті та взагалі будь-які труднощі.
• Тотальний контроль: аб’юзер повинен знати, де і з ким знаходиться його «підопічний», безсоромно практикує сталкінг, має схильність до інтенсивних допитів і бажає, щоб у нього завжди питали дозволу.
• Обмеження спілкування: аб’юзер намагається ізолювати жертву від близьких і значних людей, які можуть розплющити очі на його деструктивну поведінку, переконуючи, що вони «тільки створюють проблеми».
• Нестабільний настрій: перехід від романтичних сюсюкань до безжальних інтонацій відбувається за лічені хвилини — щойно аб’юзерові щось не сподобається.
• Газлайтинг: це коли аб’юзер переконує жертву в неадекватній поведінці та сприйнятті реальності, за допомогою психологічних маніпуляцій, запевняючи у «явній» ненормальності, наприклад, використовуючи фрази «ти дивно реагуєш», «поводиться як істеричка», «це всім очевидно».
• Неглект: ще один англомовний термін, що означає нехтування, ігнорування інтересів того, хто перебуває під владою аб’юзера.
• І кричущий SOS-сигнал, при якому потрібно звернутися за допомогою до сторонніх (друзів, близьких, у поліцію, в службу психологічної підтримки): фізичний аб’юз, що виражається в рукоприкладстві, сексуальному чи сексуалізованому насильстві.

ЩО РОБИТЬ АБ’ЮЗЕР І ЯК ПОВОДИТЬСЯ

Цикл аб’юзу у відносинах характеризують кілька стандартних фаз: нагнітання напруги – напад – каяття та вибачення (включаючи обіцянки, що це ніколи більше не повториться) – «медовий період» примирення. Іноді загроза насильства, залякування, шантаж — це все, що потрібне терористу-кривднику, щоб насолоджуватися контролем над жертвою. Найкращий час для припинення насильства — стадія нагнітання, яку слід сприймати як сигнал до активного самозахисту, відстоювання своїх прав, а не чекати на кульмінацію, підкоряючись тривозі та страху.

Важливий момент – аб’юз відбувається на території, прихованій від сторонніх очей, тому для оточуючих неочевидна агресія таємного кривдника. Цілком можливо, вони бачать у ньому винятково приємну людину. У таких обставинах потрібно довіряти тільки собі, не піддаючись на мантри «та ти накручуєш» і «він просто душка». Вірити обіцянкам аб’юзерів теж немає сенсу — згодом усе відбудеться за згаданим сценарієм. Без консультацій спеціаліста щодо визначення причин потягу до насильства та подальшої терапії ситуація сама собою не зміниться.

Як наочний приклад подивіться серіал «Велика маленька брехня», де Ніколь Кідман та Олександр Скарсгард переконливо зображують аб’юзивні стосунки і куди вони можуть завести.

ЩО ВІДЧУВАЄ І ЧОГО БОЇТЬСЯ АБ’ЮЗЕР

«У схильності до насильницької поведінки ховаються спроби уникнути переживань, пов’язаних із травматичним досвідом безпорадності та приниження, – вважає психолог. — Агресивні задатки нерідко розвиваються внаслідок виховання аб’юзивними батьками, що руйнівно впливає на внутрішній світ, породжуючи безліч комплексів, низьку самооцінку та психічну нестабільність».

Аб’юзер – це персонаж з повним або частковим комплектом рис особистостей з Темної тріади ( психологічний термін, що поєднує макіавелізм, психопатію та нарцисизм ), серед яких низький рівень самоконтролю, жорстокість, недовіра, схильність до брехні, жага уваги, захоплення та влади. При цьому аб’юзер боїться, що його справжня суть стане зрозумілою для оточуючих, і ретельно маскує на публіці прояви своїх соціально-негативних талантів.

НАВІЩО АБ’ЮЗЕРУ ЖЕРТВА І ЯК ВІН НЕЮ КЕРУЄ

Головний мотив аб’юзера – влада, і він безпомилково обчислює жертву для своїх домагань. Цьому вправному маніпулятору відомо не з чуток, що для досягнення особистих цілей людьми можна і потрібно керувати, чому сприяють «цінні» навички на кшталт холоднокровності та відсутності почуття провини, що виявляються аб’юзером у міжособистісних відносинах.

Проте, розпізнавши у партнері аб’юзера, жертви не поспішають його покинути. Серед поширених причин респонденти психологічних досліджень вказують фінансову залежність, дітей, відсутність житла, емоційної підтримки та, звичайно ж, кохання.

Контроль з боку кривдника і сором за власну слабкість геть-чисто гасять самооцінку, змушуючи жертву віддалятися від друзів і сім’ї, створюючи ще більший страх і залежність. Саме по собі насильство сприймається як емоційне неприйняття з загрозою бути покинутою (і), і тому, коли аб’юзер вибачається, жертва дуже хоче вірити, що все зміниться. Зрештою, між епізодами насильства випадають і добрі моменти.

ЯК ВИЙТИ З АБ’ЮЗИВНИХ ВІДНОСИН

Бігти без оглядки, не чекаючи погіршення, – порада номер один із серії “як боротися з аб’юзером”. Спочатку можна поговорити — якщо він бачить проблему і хоче її вирішувати. Але, швидше за все, це ілюзія, тому що аб’юзер знайшов у відносинах все, що мріяв, і в його інтересах захистити те, що йому подобається.

Втім, навіть самі зашугані жертви мають шанс передумати і заново себе полюбити. Спочатку треба припинити виправдовувати аб’юзера — відповідальність за насильство лежить на авторі насильства. Встановити особисті межі. Припинити відповідати на провокації. Не чекати наступної атаки. Вийти з відносин або обставин, що склалися. Залучити зовнішні ресурси. Знайти іншу роботу, заручитись підтримкою близьких. Записатись до психолога. Дати собі час відновлення. Основний девіз у нелегкій боротьбі з аб’юзом: уникаючи ризику втратити чиєсь розташування, ви ризикуєте втратити своє «я».

ЩО ДОПОМОЖЕ АБ’ЮЗЕРУ ВИПРАВИТИСЯ

Спойлер: нічого. Питання «а я аб’юзер?» звучить сюрреалістично. Насамперед тому, що аб’юзери не мають звички до самокритики та перекладають вину за свою поведінку на тих, хто перебуває під їхнім впливом. Проте, як знаємо, у житті буває всяке. Як у випадку з іншими психологічними проблемами, усвідомлення власних схильностей до утисків чужих прав є першим і головним кроком перебіжчиків на світлу сторону.

Фахівці наполегливо рекомендують аб’юзерам звернутися за професійною допомогою, оскільки самотужки не вдасться дійти значних результатів. Бажаючим зав’язати з пригніченням оточуючих чекає велика робота з травматичним досвідом, визначенням своїх тригерів, виробленням альтернативних способів спілкування та захисних реакцій, навичок справлятися зі стресовими ситуаціями. Чи захоче здорова людина чекати, коли аб’юзивний партнер виправиться (якщо вийде)? Питання риторичне.